* * *
На диво калина вродила.
Рум’янитись їй би іще,
та доля недовго годила –
плеснула кислотним дощем.
Пожовкла, неначебто глина.
І кетяги втратили смак.
На диво красива калина
була.
Тут колись квітнув мак…
Колись не було наркоманів
й Чорнобиля теж не було.
Природа чарує і манить…
Вмирають і місто, й село.
Судилось отак чи навмисно
самі собі шкодимо ми?
Калина зронила намисто…
О люди, лишаймось людьми!
Приборкати б цвинтарний атом.
О доле, світ Божий не руш.
І молиться Господу мати:
«…Пошли екологію душ».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463717
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА