Ніч. Нікого навколо немає
Лиш двоє закоханих під дубом сидять.
І місяць у повні хреста освітляє
А під ним десяток солдатів лежать…
Ніхто не ходить до того хреста,
Лиш чорний ворон кружляє над ним
Видно здалеку старого моста,
А над мостом – білий дим.
Міст над річкою простягнутий,
З причалу рибалить Апостол Андрій
По воді ходить Спаситель в плащ одягнутий
І здійнявся вночі буревій!
Андрій дістає рибу з води,
Та інших поживних звірей
Спаситель гуляє і дістає
Затонувших у річці людей.
Далеко в глибині цього лісу
Чути вияння вовків,
І знають усі їхню пісню
Що виють вже десяток віків
І ходить легенда, що солдатські душі
Тих, що загинули в обіймах ріки
Досі живуть гуляючи на суші
Перетворившись в тих самих вовків.
Ходять по лісу шукають дорогу
В них було завдання, а їх утопили
Шукають вони допомогу
Щоб вбити тих, хто це з ними зробили.
Врятувати їх душі може не кожен,
Може зробити це лиш той в кого дар
Лиш зробити це може-
Старий карпатський мольфар.
Живе він у місці де сонце заходить
У місці де видно всі зорі,
В карпатах, шукаючи трави він бродить
Живе на покритій смереками горі.
Та жоден підібратись до нього не може,
Не підбереться до нього ніщо
Ні повзуча змія, ані краплина води
Поки йому не знадобиться воно…
А ніч все триває
Затаївся за деревом звір
І лише чути як він видихає
Гаряче повітря з ніздрів дір.
Страшно…Нікого навколо немає
Лиш зграя вовків за пагорбом сплять
І місяць на пагорбі хреста освітляє
Під ним десяток солдатів лежать…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462967
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2013
автор: Ігор Стецюк