В останні дні осінні зима у край прибула.
Сердитість на обличчя своє вона напнула.
Та й ну вітри пускати із рукавів широких,
Та й ну сніги метати із хмарок сірооких.
Схилились квіти, трави, сховались перехожі.
Лише дерева голі стояли на сторожі.
А срібно-груда пані руками все махала,
І бісики колючі з скляних очей пускала.
Добу отак бісилась, літала, реготіла.
Але таки стомилась, в долині десь присіла.
І вийшло ясне сонце в осінні дні останні.
І хмари розірвала мелодія Вівальді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462832
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)