Завмер годинник в соннім онімінні.
У домі - ще темніше, ніж на дворі.
Так, як і вчора, в вечір цей осінній
Я буду рахувать хвилини кволі, -
Вони повзуть повільно, як ніколи...
Будинок огорнула тиша млява.
Зірки холодні сяйво ллють невпинно
У чорну шибку. Лиш одна забава
Лишається - самотності картину
Невтішно малювати до світанку,
Немов би я пітьми покірна бранка.
Печаль німа - подруга безголоса -
У гості завітала проти ночі.
Присіла, розпустила сиві коси, -
Довершити моє безсоння хоче.
Свіча ледь тліє. Тільки кішка радо
Про щось муркоче. Хоч якась розрада...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462750
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Ірина Хміль