Можна вірити на слово,
Що на вербах груші десь ростуть
І що жити там чудово,
Тож мерщій збиратися у путь.
Спродати майно і хату,
Спакувавшись двинути тоді
У країну вербами багату,
Щоби груші їсти дармові.
Дивини і там немає,
Безкоштовні груші не ростуть,
Кожен вміння прикладає
І працює, щоб заможним буть.
Добре там, де нас немає,
А коли з’являємося ми
Марево добра зникає
Й давимось від розпачу слізьми.
А душа додому прагне
І болить за тим, що залишив
Все таке рідненьке й гарне,
Бо з дитинства дуже полюбив.
Не шукаймо груш на вербах
Навіть у чужинському краю,
Розпач б’є по наших нервах,
Не кидаймо ненечку свою.
21.04.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462698
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Георгій Грищенко