Так порожньо і темно, і... байдуже
яскріють чиїсь вогники в степу..
Чи я колись прийду до фінішу, мій друже?
Чи так і буду спати у снопу???!...
Біліють чиїсь руки... пахне димом...
Гарячий подих вітру, як тавро...
І скрикне десь сова у тишину незриму,
струсивши зорі з неба у крило.
Чомусь хотілось плакати, кричати,
молитву одягати на вуста...
Глибокі ночі, стиглі, мов агати -
Усе те саме, тільки я не та...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462596
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2013
автор: Роза ветров