Моя філігранна самотність
Тче з павутиння ниви...
Туманом замріяна осінь
Знов сподівалась на диво.
Та трави поснули у росах,
Давно повмирали всі квіти.
Ті, що лишались в волоссі,
Нікому вже не оживити.
Ми випили осінь цю спрагло,
Вона була щедра дощами,
Усміхненно поруч літала
Примружено-мрійними снами.
Повчання.Поради.Повітря -
В конвертах пустих.Без адреси.
Вона розчиняється в світі
На крапочці власної п*єси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462577
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.11.2013
автор: Юліанка Бойчук