Блюз осінній грає за вікном
Його мелодія повільна, некваплива
Огортає оманливим теплом
Красуня – осінь пустотлива
Іскриться сяйво золотаве, мов вино
І в царство льодяних фігур веде стежина
Знайшлося щастя омріяне руно
І намисто розкида своє калина
Шепіт листя чути
Про спогади чужі воно співає
І чиїсь улюблені маршрути
Як скарб, в своїх глибинах зберігає
Вітер з небом стиха гомонить
Про щось своє, давно вже наболіле
Лиш одна йому блаженна мить-
Втихомирить місто гамірливе
Старовинний Кам' янець осінь зустрічає
В жовті шати одягнувшись
Остання пташка в вирій відлітає
На землю рідну з жалем оглянувшись
Ароматом кави вулиці наповнені
І смак кориці на вустах п’янить
Нею рани всі знеболені
І багаття смутку більше не горить
© Леся Приліпко,25.11.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462396
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2013
автор: Леся Приліпко-Руснак