Ми літали!… і падали ми.
Підіймали.., лизали синці
І тримали надійно крильми
Один одного... в Божій руці.
Було мріяти легко між хмар.
І кружляти під сильні вітри.
Нас хапав і серцевий удар,
І киснева нестача згори...
Було дихати важко… та знов.
Шепотів ти на вушко дощу:
Я тримаю тебе, Любов!
І зловлю! Якщо, раптом, впущу!
Я чіплялась за шию, за таз.
Я була то твоєю, то ні.
І всміхалися знизу до нас
Вічні гори у сніжнім сні.
Ми літали! Та десь крильми
Розірвались… об тінь пусту.
Добре, що не набрали ми
Ту омріяну Висоту…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462354
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2013
автор: Келя Ликеренко