зірковказ вишиться під ногами,
на кафтані спочиває візерунчаста осінь,
вголос заплющує очі,
мовляв "нічого не вмію чути".
пресловута гвоздика рухів
повітряно стрибає в твій сон
пахощами доріг і солодкого пилу.
навіщо ти вчила себе питати?
чому не бажаєш пшеничних відповідей?
серед людей завше є місце для білого лева
і де б ми його не бачили,
він стільниково нам пишеться.
з більшості днів,
пробираючись теплими лапами
щоб на мапі ні звуку від кроків
і край...
запитай мене чи гніздилась істина,
я землисто писатиму зірковказ.
нас майструє ця осінь віддалено,
бо вокзали не випили час...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461044
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: Biryuza