Ви смієте́сь, бо геть дурні,
Ви пла́чете, бо так потрібно.
Пала́ть щасливі у вогні,
Де вас годують лише сріблом.
Бо золото – то для багатих,
А ви – середній клас, низи.
Як кажуть: «Був би я пихатий,
То не купив собі б кози».
А так – ви справжні, «Україна»!
Чи то «Європа», чи «Китай».
Але ж життя ваше – руїна,
Згорів до тла весь рідний край.
Природа-мати вже каліка,
Тварини-друзі – вороги.
Ви нищите усе без ліку,
«Слід» залишаючи ноги.
Так, ви господарі усюди,
Планета ця належить вам.
Але ж згадайте, що ви – люди!
Дозвольте вимовить устам
Усе добро, що накипіло,
Всі щирі ваші почуття.
Лиш так відмиєте ви тіло,
Лиш так відчуєте життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460904
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2013
автор: Nevskaya