У місті надто тісно падолистам.
Ввірвавшись несподівано у мій листОпад,
Ти знову прикидаєшся туристом,
А я говорю, як завждИ, невпОпад.
Розширюєш мої зіниці мимоволі
Й ковтками п'єш мою наївність шоколадну.
Нам під дощем не треба парасолі -
З тобою поруч навіть буря безпорадна.
У тобі все: твердий характер, сила волі.
У мені: лише трішки ніжності в долонях,
Що підіймає вище всяких хмарочосів.
Ти знову зникнеш. Може, ненавмисно.
Мені ж без тебе знову буде тісно.
Куди замкну я мрії-альбатроси?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460617
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2013
автор: Люба Василик