Кінець (коли він приносить їй квіти)


Усе  не  те,  не  з  нами,  не  про  нас,
Не  в  наших  снах  і  не  в  твоєму  домі…
Студене  серце  кличе  в  тихий  вальс,
Чужий,  не  той,  не  рідний,  не  знайомий.

Зітри  мене,  забудь,  відговори,
Я  привид  ночі  і  твоїх  агоній.
Вже  не  знайдеш  спасенної  весни
У  пелюстках  засушених  півоній.

Усе  не  те,  не  з  нами,  не  про  нас,
Гіркої  рути  набереться  спомин,
Студене  серце  згадує  той  вальс…
І  ми  чужі,  і  навіть  не  знайомі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460581
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2013
автор: Яся Сингаєвська