[color="#121ea3"][b]Стою і рахую хмаринки у небі:
Одна – на великого схожа ведмедя,
А друга – ягнятко веселе й пухнасте,
Іде обережно,щоб з неба не впасти.
Ось третя, мов біле із сірим зайчатко,
Четверта і п’ята – його мама з татком.
А шоста хмарина – то човник з вітрилом,
Несе його вітер неначе на крилах.
Рибалка у човнику – сьома хмаринка,
Шукає він рибу впіймати для жінки.
А восьма, дев’ята хмаринки – то діти,
Що вибігли матір з роботи зустріти.
Нарешті десяту побачили очі,
Вона біля сонця сховатися хоче.
Я добре рахую у межах десятка.
Зросту, той зірки рахуватиму з татком.[/b]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459986
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 12.11.2013
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)