Як мало людині треба для щастя
Щоб її очі блищали теплом,
І щоб обличчя світилося радістю,
І все навколо свідчило лиш про добро.
Просто тепле слово і усмішка щира,
Підтримка у важку для неї мить,
І до неї повертається знову та віра,
І серце вже від болю не щемить.
І тоді вона просто літає у небі від щастя,
Бо знає, що є з ким за це порадіти,
І легко зробити, те, що не вдалося,
Бо двері серця у неї навстіж відкриті.
Робімо добро і усміхаймось частіше,
Якою б тяжкою не була дорога,
І тоді на серці буде веселіше,
І молитвою щирою звернімось до Бога.
28 грудня 2011 року
м. Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459670
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.11.2013
автор: Ліза Луківська