Мовби кришталева в криниці водиця,
Молодій дівчині вдома не сидиться,
Прийшла до криниці воду набирати,
Десь взявсь козаченько та став розважати.
Цілував дівчину у вуста медові,
Вірила всім серцем вона козакові,
Чомусь помутніла в криниці вода,
Сльози проливає дівчина молода.
Сльози проливає, дитя пригортає,
Рік минув – ще досі козака чекає,
Куди він полинув, в кого запитати,
Може десь він згинув, де його шукати?
Не вір, дівчинонько, нема йому віри,
Вже він припадає до іншої дівчини,
Іншій він щебече слова про кохання,
Знівечена доля буде не остання.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/393-krishtaleva-voditsya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2013
автор: Антоніна Грицаюк