Похмурі хмари наганяють смуток.
Лякає небо городян дощем.
Крізь мряку в місто долинають звуки
І зводить душу неймовірний щем.
Повз гамір, натовп, метушливі кроки,
Крізь сірий, хмурий нескінченний день
Повітрям ширяться дзвінкі високі ноти,
Знайомих змалечку, старих добрих пісень.
Квапливо обернуться перехожі,
Очима намагаючись знайти,
Самотню постать на усіх не схожу,
Долаючого вперті холоди.
Мотив у слід лунатиме з туману
І міцно закарбується в думки.
Звучати пісня вже не перестане,
Від спогадів далеких не втекти.
Музика не зважає на негоду,
Дарує струнам часточку тепла.
Немов плекає силу, ніжність, вроду
В глибинах світлого мистецтва джерела.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459392
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2013
автор: ABIV