Немає ран, але болить душа,
Образа і понині коле серце,
Біжить сльоза, знедолена сльоза,
Струмочком по щоці, неначе вперше.
За що? Чому? Мені словесна біль,
Запала в душу і нанесла рану,
А був же спокій, мов озерний штиль
І мерехтіли в кольорі екрани.
Болить, якби ви знали, як болить,
Збираються у чашу знову сльози,
Приходить мить і знов душа ятрить,
Із неї треба вийняти занози.
І виплакати сльози всі за раз,
Щоб полилися бурною рікою,
Щоб жити без принижень і образ,
Лишатися в житті самим собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459230
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2013
автор: Віталій Назарук