За тим – оскома по зубах,
Мій друг, ти мій найперший враг.
Моя найбільшая помилка.
Моя найгіршая провина.
Моя журба – мій друг!
Ти винний в тім, що сум не б є,
Лиш пихо п’є життєву силу,
Здирає заживо стремління,
Тебе спасти із небуття.
Тебе спасти – лиш ціль моя!
Мій друг – веселий сміх колись:
Пісні, гітара, ліс весною,
Вогні горіли у очах,
Життя коректувало час.
Життя коректувало долю!
Мій друг – не міг ось так піти,
Зоставити тягучі недомовки,
Лише сказати не спіши
І залишитись на роки.
І залишитись на завжди!
Лише туман, мій друг, з тобою
І ти в тумані тім пливеш,
Мов привид, то зявляєшся весною,
То геть зникаєш у світах.
То геть зникаєш у примарних снах!
Тобі, мій друг, життя віддало,
Таланту повний спецнабір,
Життя тобі подарувало можливість,
Доказати всім про казку і велике горе.
Ти доказав усім, що є залежність,
Пити чорну воду.
Що є залежність в очі плюнути мені.
Тобі, мій друг, не буде більше шансу,
Лиш надто швидко мчиться в далині.
Твоє життя без розмаху людського,
Той тихий шлях, нажаль вже в нікуди.
Колючі голки, маку сік ядучий
Ти випиваєш з ним своє життя,
Мій друг, прости мене як зможеш,
А я простив тебе давно і не дарма.
Твоя наука про ядучі води ,
Про маку сік, про те, що ти живеш
І мрієш, повернуть життю слід,
Свого буття, що доля прописала.
І зникла десь не залишивши шанс.
Мій друг, життя твоє, поки не скінчений романс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459028
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.11.2013
автор: Андрій Толіч