Я,стоячи перед ним у рваних штанях та кросівках, із зав'язаною на потилиці, розтріпаною косою,все-таки наважилась запитати: "Ти ніколи не уявляв мене із темним волоссям? Ні? А як ти відреагуєш на те, якщо я скажу тобі, що хочу пофарбуватись..нуу у темношоколадний, наприклад? Скажеш, що я божевільна? Таак. Саме це мої близьки і відповіли мені, того дня, коли я стала білявкою. Разів,мабуть, з двадцять я почула "Юля,чи не хвора ти?"
Зараз ти тільки-но відкривши рота,збираючись щось сказати, замовк..бо ти приголомшений,так?
І в цей момент тебе збентежив не факт кольору мого волосся, а ім'я, яке прозвучало. Та не потрібно питань. Я сама зараз все скажу. Бо настав момент, коли, я думаю, тобі, все-таки, потрібно дізнатися про мене трііішечки правди.
Я ніколи не носила спідниць та підборів. Мої уста ніколи не були нафарбовані та ніколи не мовили жодного слова українською мовою, не те щоб у звичайному діалозі, а навіть на уроках в школі. Моя зачіска ніколи не була такою катастрофічно короткою, колір мого волосся завжди був чорним, як вугілля, або таким темним,як справжній шоколад, та довжина сягала не худощавих ключиць,а тих двох ямочок на моєму попереку, які ти так любиш. Юля ніколи не була схожою на Настю,яку ти звик цілувати, тільки-но розплющивши очі. Юля ніколи не дозволяла собі бути слабкою, ні перед чим.
Єдине,що лишилось спільним між ними - це посмішка, блиск в тих сірих очах, мимовільне тремтіння в колінах та зграї мурашок по тілу, при одній тільки думці про минуле. Таке для тебе таємниче..
Я більш ніж впевнена,що зараз ти задаєшся мільйоном питань, але найголовніше з них - це причина. Причина, за якою ти зараз все почув. Причина того, чому я оголила перед тобою душу, як натура перед художником. На першй погляд тобі може здатися, що я розповіла тобі все це, тому що ти став для мене чимось більшим, ніж просто людина,якій я готую сніданки вранці, та бажаю солодких снів кожного вечора, чи тому що не можу тримати це в собі..
Насправді можна нафантазувати ще багато таких "[i]тому що[/i]" ,але на це є лише одна причина, і причина ця саме моє минуле.
Кожне минуле повертається всупереч тому, хочемо ми цього, чи ні. В самий невідповідний момент ми приречені з ним зустрітися.
В момент, коли нам здається, що ми щасливі, що у нас в житті все чудово, що все це вже неможливо зіпсувати.
Але.. знаєте, це наше найбільша омана.
У чому б ми не були впевнені, завжди знайдеться те, що зруйнує цю [b]ілюзію[/b]. Так-так, саме її.
Адже.. що по суті є, це ваше [b]щастя[/b] ..?
Саме ти став і цією "іллюзією". Десь там, між моїми реальностями.
[b][i]Пробач.[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458973
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2013
автор: поезія-не-для-тебе