До дня писемності
Мову свою у золотий багет,
За кришталеве скло я в покуття поставлю,
Як Божий образ, як сім’ї портрет,
Немов святиню, у слова обрамлю.
Бо на землі, напевно, серед мов,
Вінок лавровий їй дали по праву,
Звертаємось до неї знов і знов,
Вбираємо у сонячну оправу.
Цвіте калина словом у душі
І ягід китиці, мов сльози українця,
Схиляють голови в знедоленій журбі,
Якої напилися ми по вінця.
Та ми народ, хоч нас цькують давно,
«Брати», яким не до вподоби мова,
Її слова - святе, міцне вино,
Окремі - наша пісня колискова.
Мово моя, перлино із перлин,
Проникни в серце кожної людини,
Хай повертає до Вкраїни клин
І мова буде у роду єдина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458881
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2013
автор: Віталій Назарук