Нам кохання приносить радість,
Та воно не буває й без сліз.
Пробачає частенько слабкість.
І не терпить брехню і злість.
Воно, ніби жива істота:
Відчуває і біль, і сум.
Для душі дорога позолота,
Як мелодія ніжних струн.
А як любо ласкає серце!
А буває по нервах б"є.
А часами пекучим перцем
Безпорадність душі несе.
І тоді починаються муки.
І хворієм від тЯжких образ.
Затихають чарівнії звуки...
Хто любив: відчував це не раз..
Не сумує лиш той, хто не любить.
В кого серце безжурне, пусте.
Від кохання він розум не згубить,
А душа бур"яном проросте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2013
автор: Н-А-Д-І-Я