З'являється...
Бере мікрофон і...
...і співає...
Голосом мозок мій,
Роздирає,
В шматки розриває.
З тої миті,
Неначе сам не свій,
Від того дня
Мов я уже й не я,
І зникла геть,
Геть, посмішка моя.
Пусті усі
Мої дні, порожні,
Ночі темні,
Безсонні, тривожні,
Серце вкрала,
Я тепер порожній.
Лиш самотність,
Лиш самотність та біль,
Ти натомість
Залишила мені,
Рабом навік
Ти зробила своїм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2013
автор: Тарасик