Несамовито через силу подихи ковтаю…

Я  «дякую»,  сказать  тобі  не  зможу,
Бо  так  боюся  я  зізнатись,
Даром  став  для  мене  божим,
Кохання  вже  не  може  ніжно  спати…

Я  погляд  свій  на  тобі  залишу,
На  сьогодні,  на  завтра,  чи  півроку,
А  може  і  на  більше,
Кохання  не  може  знати  строку,

Я  дякувати  за  кохання  теє  маю,
Що  породив  між  темної  знедуги,
Несамовито  через  силу  подихи  ковтаю,
Невитримуючи  поглядів  напруги.

Прийшов,  пішов,  не  проводжала,
Та  відпустить  не  маю  сил,
Як  довго  одного  чекала,
Так  хто  ж  топтати  те  просив?..
2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458543
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2013
автор: Біллі Джин