Вечір наступає, тайни оживають.
Тіло - у піжаму, душі - догола.
У когось красиві - зірочками сяють,
Та й у них зіяє чорних дір пітьма.
Плавають планети. По своїх орбітах.
Дехто - хаотично. Мають імена.
Деякі - відкриті, є - що загубились,
Ближчу встріну завтра, інших у роках.
Скрізь летять комети. Спалахи щомиті.
Невагомість. Вибух. Кожному своє.
А одна дівчина навіть садить квіти,
Їх великий дядько кожен день псує...
Віднайти б ту зірку, щоб в віках горіла.
А не так, як інші. Світ - а їх нема.
Залатати знову ті небесні дірки,
Бо лахміття душу...ні..не зігріва.
Нічка оживає. Роздягає душу.
Не топи у димі. В шафі не ховай.
Поводи за руку у небеснім гаї.
Дай води з криниці. Просто відчувай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458495
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2013
автор: Юліанка Бойчук