Мені б реакцію мангусти,
що тлумить прудко скорпіона.
Аби не ширилося пусто*
гірке – доволі вже солоного.
Мені би антилопи грацію,
жагу і міць у виживанні.
Замість чуттів сердечних – раціо,
імунітет до лінчування.
Мені би воркотати кішкою,
на суєту ліниво мружачись.
Мені би зникнути… на трішки хоч -
Дарма… собою бути дужа лиш.
*пусто - намарне, даремно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458328
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2013
автор: Адель Станіславська