Літнить мою недоосінь
Мить шматована тобою
Оживає в скринці памяті
Зашивають струни простір
Німбами над головою
Гріх не гріх якщо святі?
Ти стояв посеред сну
Так пронизливо мовчав
Ти й без голосу убивчий
Вітер осінь шелестнув
Поки попіл кричав
Глузд думкам прощання зичив
Мить вкраде незбуті дотики
Кільки слів, як медом литих
Й розпростерту душу
І пробачення наркотики
Тим хто прагнув нас любити
Я тебе кохати мушу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458298
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2013
автор: Марамі