Мить,… єдина ще мить…
І літак паперовий у небо летить,
Заглядаючи в очі його волошкові,
Дивовижно знайомі, і все ж невідомі…
Недочитана книга лежить на столі,
Промінь сонця згасає в вечірній імлі,
Шелестить сторінками легесенький вітер,
У повітря здіймаючи хмари із літер.
А довкола пустеля без початку й кінця,
Там живе порожнеча, що не має лиця,
Там розбиті надії, там печалі й жалі,
І гуляє самотність по забутій землі.
Паперовий літак підіймається в вись,
В нім надія і віра воєдино злились.
Недочитана книга лежить на столі,
Дочитати її неможливо в імлі.
16.09.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458283
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2013
автор: Olekcienko