***

Мить,…  єдина  ще  мить…
І  літак  паперовий  у  небо  летить,
Заглядаючи  в  очі  його  волошкові,
Дивовижно  знайомі,  і  все  ж  невідомі…

Недочитана  книга  лежить  на  столі,
Промінь  сонця  згасає  в  вечірній  імлі,
Шелестить  сторінками  легесенький  вітер,
У  повітря  здіймаючи  хмари  із  літер.

А  довкола  пустеля  без  початку  й  кінця,
Там  живе  порожнеча,  що  не  має  лиця,  
Там  розбиті  надії,  там  печалі  й  жалі,
І  гуляє  самотність  по  забутій  землі.

Паперовий  літак  підіймається  в  вись,
В  нім  надія  і  віра  воєдино  злились.
Недочитана  книга  лежить  на  столі,
Дочитати  її  неможливо  в  імлі.

16.09.12

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458283
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2013
автор: Olekcienko