Поет помер. Нема кому писати.
Дзвіниця стогне битим кришталем.
Товариші несуть його ховати,
Солоним омиваючись дощем.
Поет заснув. Його тепер любіте!
Хай судять, ті, хто до тепер мовчав.
Цитуйте Заповіт Тараса й квіти
Стеліть до ледь зігнутого плеча.
Поет сконав. Гуртуйтеся довкола,
Розв`язуйте мотузки й опустіть...
Оплачте та берітеся до столу
Провести з віршником останню мить.
Поет минув. Хай буде небо пухом.
Земля хай порохом. Вірші - вогнем.
Тоді без віршів станеться посуха
Назвуть пустелю його іменем.
Поет пішов. Голосять навіть діти.
Останній тост. Несуться в закутки.
А потім як один всі кинуть пити.
Собака догризатеме кістки.
Поет скінчивсь. Не втратив світ баласту,
А може хто й надав тому зусиль.
Нема поета - і нема нещастя.
Бо хто нам ще опише справжній біль?
Його вірші назавтра хто згадає?
Хто вдягне палітурку на офсет?
Він був святим. Та вже його немає.
Поет помер. Чудовий був поет!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458149
Рубрика:
дата надходження 02.11.2013
автор: Митрик Безкровний