я не буду кричати в зачинені вікна
битись в замкнені двері й
відчужені грати.
я не буду просити лишитись
навічно.
як захочеш піти - не посмію
тримати
ми ж ніколи не станем такими, як в
фільмах
(то ж які фантазери їх мають
знімати?)
серед грішних дуреп і святих
божевільних
одне одного будем думками
торкатись
і колись ( може,в старості) змінимо
думку,
як не буде кому теплий светер
купити...
старі фотокартки обпалюють руки..
і заплачу,що так й не навчилась
любити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457962
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Дана Токарчук