Зажурилась осінь, зажурилась,
Голівонька до долу схилилась.
Зажурилась осінь та й плаче -
Щастя у Бога, у долі жебраче.
Зажурилась осінь дощами,
У смутку розчинилась рядками.
Лиш плаче сірими днями -
Зажурилась осінь віршами.
Зажурилась й запалила свічку,
Дощами омила біле личко.
За людей, Богу, помолилась -
Пішла до сну і перехрестилась.
Зажурилась осінь й заснула,
У сиву ковдру землю огорнула.
Золотавим листям укрила -
Спи ж моя, земле, осінь мила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457952
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Валерій Кець