Мов той листок, що падає із клена,
Лечу до ваших ніжок чимскоріш,
ПишУ оцей оптимістичний вірш,
І намагаюсь розв'язать диллему:
Чи правда?! Чи фантазія, не більш?!
Упереміш з осінніми дарами,
Без сумніву, хоча б на певну мить...
Лиш те, що розум стомлений звелить...
Ви обережніш, там десь під ногами
Душа моя розтоптана лежить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457612
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2013
автор: Віктор Банар