[b]МИ ЛИШ ОДНІ[/b]
Кохана, уяви собі – ми лиш одні.
Самі-самісінькі. І всі
Далеко так, не на Землі.
Тут – тільки ми. І в но́чі тихі, і у дні –
Лиш ти і я… Немов у сні…
В ко́си вплітатиму ясні́
Розкішні перли зоряні́.
Вмиватиму вуста твої
Сріблом джерел. Я у вогні
Серця́ згартую в купині
Неопалимій. Блиски ж світові́
Принесуть в сад дощі рясні –
Квітко́ві, вічно весняні́…
Нам завірюхи зимові́
Творили б роси казкові́.
Ти тільки, люба, уяви – ми лиш одні.
Хоча б на мить… Як в дивині.
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b]
29 жовтня 2013 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2013
автор: Гай-Нижник Павло