Зриває вітер листячко безжально.
Кружляючи, спада воно до ніг.
А я журюся тим. Сентиментальна!
Мені той кожен лист у душу ліг.
І журавлиним стогоном зітхання.
Стяжіло, вгору підняте крило.
Згадалось, так колись моє кохання
Пожухло і непотребом лягло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)