Ні, я не сильна.
Просто помирила
Сама в собі заклятих ворогів.
В неволі вільна.
Не шукаю рими
В невидимих рукописах богів.
Я не кохаю.
Просто стало звичним
Тобою заповняти чаші фраз.
Не те, що в раї –
І у пеклі вічнім
Ні час, ні гріх не поєднають нас…
Ти не помітив,
Як тебе розбила –
Жертовний келих із вином спокус.
Ти – виклик світу,
Янгол чорно-крилий,
І привід оргій здичавілих муз.
Я не пробачу,
Хоч вини й немає.
Сюжет безглуздий не зміню, на жаль.
Мед непобачень
Спили ми до краю,
І нерозлуки провели печаль…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457356
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2013
автор: Лілія Ніколаєнко