Колись у цій хатині стільки люду
Збиралося на свято за столом!
Лунала пісня радісна повсюду,
Дитячий сміх розносився селом,
Велись розмови щиро і затято.
Коли ж сідало сонце за поля,
Світилася віконечками хата,
Щасливо усміхалася здаля.
Так сталося, що розбрелась родина...
До хати стежку листям замело.
Кривавими слізьми рида калина,
Зове дітей відвідати село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457232
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.10.2013
автор: Лариса Журенкова