Не йди від мене вранці, на світанку,
Побудь ще в сні, ще трішки залишись.
Зустрінь зі мною сонце тут, на ґанку,
І ніжним поглядом очей озвись.
Побудь хоч хмарою у синім небозводі,
Лишись весною ранньою ось тут.
Тебе крізь час дала мені природа,
Щоби лишився повсякденних пут.
Куди ти йдеш? На що мене лишаєш?
Постій, любове, хоч би повернись!
Скажи чи ти бодай мене кохаєш?
І сонце каже: „Ти, мабуть, проснись.”
Відкрив я очі з трепетом у серці,
Пішло кохання, сон в душі зостався.
Ось так любов пішла у інші дверці
Я ж тільки-но у неї закохався...
27 жовтня 2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2013
автор: Oleg Gavrilevich