Я вчора бачила, як сонце заходило!
Так опустилося близенько до землі.
Червоне золото із глека щедро лило.
Поки не зникло за ланами вдалині.
Очей від нього відірвати я не сміла.
Немов в середину золочену вросла.
Сховалось сонечко, і думка зажевріла:
- Це ж справжнє чудо фільмувала зором я!
Теплом і світлом людям цілий день годило.
Тепер котилось за молочний небокрай.
Блакить небесну опівкругом червонило.
Пускало вечір в прикарпатський рідний край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456871
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.10.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)