Химерний сон

Наснився  дивний  сон  мені  –  
Лечу  над  землею  та  бачу  себе,
Та  то  вже  не  я,  а  навколо  вогні,
Та  небо  світле,  чисте  й  голубе.

І  дивна  доріжка  мене  зустрічає,
Навколо  стільки  світла,  сліпить  очі,
А  я  все  йду  одна,  і  світ  палає,
То  ноги  мої  йдуть,  душа  ж  туди  не  хоче.

Там  все  дивне,  невагоме  й  прозоре,
Люди  дивні  усі,  якісь  блаженні,
Там  зелені  поля,  і  гори,  і  море,
Але  люди…  однакові  всі,  безіменні.

Посміхаються  щиро  й  привітно  вони,
І  за  руки  беруть,  пригортають  до  себе,
В  їх  пахучій  траві  співають  цвіркуни,
І  безкінечне  літо  це  лише  для  мене.

Ні  масок,  ні  фарсу,  немає  акторів,
Немає  ні  сцени,  ні  лаштунків,  
Ні  критиків,  ні  цензорів,  ні  стоп-моторів,
Нещирих  зізнань,  несправжніх  стосунків.

Всі  люди  тут  –  брати  і  сестри,
Вітають  сонце,  зустрічають  зорі,
Звучать  для  них  щодня  оркестри
І  всі  живуть  у  мирі,  злагоді  й  покорі.

Усі  в  покорі,  та  моя    душа  бунтує,
Вона  завжди  тікала,  прагла  волі,
Та  знову  тут  горить  і  галасує,
І  хоче  вниз,  назад  до  смутку  й  болю.

Я  бачу  янгола,  і  дивний  він,
Нема  очей  і  крила  завеликі,
На  мене  дивиться  безмовний  сплін
А  з  ним  десятки  їх  столикі.

Зібрались  всі  довкола,  в  центрі  я  стою,
Всі  погляд  опустили  до  землі,
Я  ж  вгору  підіймаю  голову  свою
І  янголи  стають  ураз  малі.

Та  питають  мене  яснолиці,
Чи  лишитись  я  хочу  з  ними,
Де  цвітуть  сади  і  грають  музики,
Де  всі  –  одна  родина  й  побратими.

«Щодня  тут  не  пече,  а  гріє  сонце,
А  я  люблю  раптовий  грім,
Тут  брам  нема,  та  стоять  охоронці»  -  
Такою  була  моя  відповідь  їм.

«Там,  унизу,  мій  грішний,  рідний  дім,
Для  мене  раєм  він  не  був  ніколи,
Та  ваш  вічнозелений  сад  для  мене  є  чужим,
І  ваше  небо,  й  океан  і  вічне  поле».

І  янголи,  почувши  те,  скипіли,
І  скинули  мене  назад,  униз,
Ще  довго  там  про  мене  гомоніли,
Та  в  мене  не  лишилось  по  ним  сліз.

Я,  прокинувшись,  ридала  з  радості,
Це  був  лиш  сон,  дивне  марево,  
Чудовий  світ  ласкавості  і  зайвості,
Хоч  би  не  повторилось  більше  заново!

Якби  колись  потрапила  у  рай,
Була  би  там  безмежно  я  нещасна,
Чужим  би  був  отой  чудовий  край
Та  досконалість  вся  його  прекрасна.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456851
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2013
автор: LizaZ