[b]«Виведи мене з болота, щоб не потонув я,
Спаси мене від ненависників моїх…»
(Пс.68:15)
[/b]
Прощаюся навіки я з Тобою,
Як із осінню вчорашньою й пустою,
Що помахала мені з листя вогняною косою,
І мовила: «Нема Його! Забудь про Нього!»
А я й забула – не буду ж їй брехати –
Не хотіла від Нього навіть вісточку мати,
Та й подалась у світ я правду шукати,
А її не здобути, і не спіймати…
Та не зник той біль,
Не відійшла тривога.
І хто ж це так посмів
Закинути дороги до Бога?!
30 листопада 2012 року
Близько 23 години
М.Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456837
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2013
автор: Ліза Луківська