Ревнивый кот. (Н. Мазур, И. Гентошу)

Но  сначала  оригиналы:

Наталя  Мазур
 «Солодкий  сон»

 "Долає  ранок  ночі  тьму      
 У  споконвічному  двобої.
 Мій  сон  сьогоднішній  чому
 Так  розтривожений  тобою?
 Чому,  скажи,  мої  вуста
 Без  поцілунку  ти  залишив?
 Нерозуміння  нароста
 І  загортається  у  тишу.
 Ти  ж  обіймав  мене  у  сні,
 Я  пам'ятаю  кожен  дотик.
 В  словах,  що  говорив  мені,
 Вчувалися  журливі  ноти.
 Уява  то  моя,  чи  ні?
 Хитнулася  ураз  гардина...
 Твій  голос  чую  вдалині,
 Шепочеш:  "  Спи,  моя  єдина.
 Світанку  сяючий  бутон
 Іще  блукає  десь  шляхами."
 І  знов  мене  солодкий  сон
 Твоїми  обійма  руками."


Іван  Гентош  
пародія  «  Вертайся!  »    

 В  двобої  ранок  мучив  ніч  –
 Долав,  долав  і  було  мало…
 Ти  мав  прийти,  і  я  не  пріч,
 Так  розтривожено  чекала.
 Вже  вся  палаю  –  не  барись!
 Ходи,  ходи,  моє  спасіння.
 То  певно  кіт  шкребеться  –  брись!
 І  нароста  нерозуміння  –
 Чому,  скажи…  О,  знов  коти  –
 Та  брись!  Хитнулася  гардина…
 То  був  не  кіт  –  скрадався  ти,
 І  налякавсь  –  лиха  година!
 …Твій  голос  чую  вдалині,
 Лунає  він  однак  плаксиво…
 Якби  всамітнились  одні  -
 Тоді  б  нарешті  сталось  диво!
 …А  за  гардиною  –  кашкет
 (Напевно  ти  тікав  щосили)
 Я  вже  купила  «Кітікет»  –
 Коти  заснуть.  Вертайся,  милий!

24.09.2013
(http://maysterni.com/publication.php?id=95488&allcomments=1)

Хотел  перевести  на  русский  язык  и  стихотворение  и  пародию,  но  не  хватило  на  всё  духу,    поэтому  получилось  то,  что  получилось:

Ревнивый  кот.    

Прогнало  утро  ночи  тьму,
Что  не  досталась  нам  обоим.
Умру  я,  если  не  пойму:
Как  получилось  так  с  тобою?
Во  сне  –  ты  прижимал  к  себе...,                        
А  я  болтнула:  третий  лишний...
Не  о  тебе  –  а  о  коте!
(Не  думала,  что  он  услышит...)
Шептали  трепетно  уста:
Иди  ко  мне,  но  только  тише...
Ведь  это  было  неспроста...
(С  утра  сидел  котяра  в  нише!..)
...Твой  голос  слышался  вдали,
Качнулась  на  окне  гардина...
Мы  думали,  что  всё  учли,
(Но  это  же  не  кот  –  сс-Котина!)
...А  кто  там  так  орал  внизу?
Не  ты?..  А  кто?  –  Что  было  силы!..
В  село  его  я  отвезу...
Тогда  ко  мне  вернёшься,  милый?

24.10.2013

P.S.  На  фото  младший  брат  того  кота,  о  котором  речь.
(фото  фзято  из  интернета)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456834
Рубрика: Литературная пародия
дата надходження 27.10.2013
автор: Амелин