Тебе згубили буденності рифи,
Замучив руки гітарним грифом:
Як завжди перетягнута струна,
Якщо вичерпувати душу то до дна!
Тебе згубили кораловий колір,
Акварелі,відтінки,ескізи,гуаші...
Буває забагато навіть волі,
Перестало давно бути вашим...
Все що колись належало вам,
Все,що беріг ти у серці,як храм
Тепер передане чужим рукам,
чужим устам,чужій душі...
І скоморох,як завжди-
на межі!
Яким ти був таким і залишився,
Ти ні на йоту не змінився!
*Скоморох-придворний блазень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456510
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.10.2013
автор: Той,що воює з вітряками