мені стає незатишно напрочуд,
якщо я уявляю,
що десь над нами в вишині
є тисячі галактик і планет,
чорних дір та астероїдів,
комет
і тисячі невіданих світів.
так, наче кузька у траві,
що жив ти, а що ні,
бо ти - ніхто і звать тебе ніяк,
хоч у житті й воюєш ти
на всіх фронтах,
але для цих світів твоє життя
не більше, ніж піщинка,
яка десь у юрбі таких же, як сама
протискується вперто в склянку часу,
вигадує закони і права
і балансує на межі двох днів -
сьогодні ти ще є, а завтра вже нема.
24.10.2013р.
Після довгого обмірковування, вирішив нічого не редагувати.
Все, як було написано, лишилося без змін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456475
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2013
автор: Віктор Шупер