Лише вітер здатний розігнати всю важкість думок
Розвіваючи в повітрі волосся
Лише вітер може рухати стійкість дубових гілок
А може здалося?
Може то не вітер, то самі гілки
Кричать і все рвуться на волю
Дерева помирають стоячи
Громіздким, не знаним людиною болем
Вітер бушує і мчить
Він знає - попереду воля
Вітре, зупинися на мить
Заспокой душі моєї море
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456214
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2013
автор: КетрінКетрін