Свою ми створимо планету,
Сформуєм щастям атмосферу,
Любові приймемо комету,
Розлуку всадим на фанеру,
Відпустим Всесвітом блукати.
Вона замерзне в піднебессі,
І подружок почне скликати.
Вони зійдуться, всі у стресі,
Згуртуються, замислять чари,
Проти кохання підуть в змові,
Не боячись і навіть кари,
Очікуючи дні святкові!
Та небо стало на заваді,
Отих злодюг ─ в тернові ґрати!
Кохання залишив при владі,
Щоб люд у ньому поєднати.
***
Кохання завжди силу має,
Ніщо не стане на заваді!
Навіть, якщо це не сприймають,
Протистоїть всій злій громаді.
Історію зробили міфом,
А з часом, мабуть, і забудуть...
Дітей повиростають діти
Й свою історію здобудуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456125
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2013
автор: Helen Birets