Повій вітре.

Ой  піду  я  на  горУ  високу,
Тай  окину  оком  навкруги:
Ох  де  ж  ви,  мої  поля  широкі,
Ох  де  ж  ви,  діброви  та  луги?
Ох  де  ж  ви,  мої  ліси  та  ріки,
Що  з  дитинства  грію  в  серці  вас?
А  мені  б  поїхать  на  Вкраїну,
До  землі  припасти  б  ще  хоч  раз.

пр-ів
Повій  вітре,повій  буйний,
Ой  повій-повій,
Моє  горе,мою  тугу,
Ти  скоріш  розвій.
Ти  до  рідної  хатини
думи  понеси,
І  мені  ти  від  родини,
вістку  принеси.


А  в  полях  там  трави  аж  по  пояс,
А  у  них  волошки,  як  зірки,
Рідна  хата,  і  навкруг  тополі,
Що  садили  їх  мої  батьки.
Та  краса  з  дитинства  в  моїм  серці,
Назавжди  в  менІ  вона  живе,
Материнські  очі  -як  озерця,
Й  найрідніше  батькове  лице.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456116
Рубрика: Співомовка
дата надходження 23.10.2013
автор: Наталя Хаммоуда