Коли останній журавлиний клин
сховається в долонях теплих травня,
ми підемо у дивосвіт долин,
де зачекалась друзів казка давня.
Світанок буде тишу стерегти,
та нам підкаже, наче новобранцям,
де на лугах збігаються в гурти
маленькі осяйні протуберанці.
На цім параді юних мінісонць
є для душі найвища насолода,
як серце чітко б'ється в унісон
із пульсом споконвічної природи.
І вдаримо ми лихом по літах,
і знову кров розгонисто заграє,
і будемо спивати, як нектар
настоянку ромашкового раю.
Бо ми у цьому храмі не чужі.
Після такої світлої гостини
і нам святково стане на душі,
і рідний край іще рясніш цвістиме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456091
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.10.2013
автор: stawitscky