Сім миль безлюдних доріг,
сім кРоків назустріч Їй.
Її вірші - твій оберіг,
загорнутий в неба сувій.
Схвильовано між рядків
читаєш її життя.
Постійний гість твоїх снів
вона, вона, лиш вона...
У вузол твої думки
зв'язала її рука.
У неї дотик легкий,
оболонка душі крихка.
Вона просто неподалік
та якась неприступно-терпка.
Своїм будням втрачаєш лік,
просто тонеш в коротких гудках......
Крім тієї є ще одна
для якої ти - цілий світ.
Ти для неї душі струна,
ти - її черешневий цвіт...
Вона також пише вірші,
в тих рядках - невзаємна любов,
її снів м'які спориші
по яких ти босоніж пройшов.
Її ніжність неначе шовк.
Ти не бачив її очей!
Абісаль¤ ти б у них знайшов,
там побачив би зорі ночей...
Ваші душі десь поруч завжди
хоч між вами сім кРоків мовчань,
сім миль суші і сім води
і мільйони її сподівань......
Р.S Насправді - усе суєта.
Час до дірок минуле затер.
Твоє серце - коробка пуста.
Так раніше було. А тепер...
¤Абісаль - зона найглибших морських та океанічних глибин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455935
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2013
автор: СвітанОk