Зі щитами,на щитах,на чатах
З книжкових мудростей зачатий...
Надпити неба і зламати грати,
Я так втомився без кінця чекати!
Порожніми очима пити пустку,
Хотів розтати фарби згустком
На аркуші невинної душі,
Але не вистачило жил!
Хотів я стати згустком фарби,
У сонячній палітрі,
Хоч раз торкнутися до зваби,
Твоїх губ...
З тобою
киснем був в повітрі,
Без тебе-
живий труп!
Без тебе не живу я а існую,
І жаль мені, ти не почуєш
Жодної з моїх поем,
Остання з доведених теорем!
Душа мовчить-вона сумна,
А тіло марновірне-вперто прагне жити...
Воно не знає:гріш йому ціна,
Якщо немає з ким самотність розділити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455918
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2013
автор: Той,що воює з вітряками