Разючим болем і серце зачепило,
порухом вітру свічка спалахне.
Враз рубці - півонії зацвіли,
автівка сина,чорний спогад принесе.
Від сліз намокли крила і обважніли,
приречено тягар тягне на дно.
У повінь днів кинути жалі посміли,
материнство ж в забуття понесло...
Крок в нікуди, за двері, від усіх...
Не легко мабуть його зробити?..
А залишитись і осуди терпіти?..
Стікає кров*ю й скапує душа,
Намистом сліз, що залиша на споришах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455889
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2013
автор: Вразлива